«Нехай нам повернуть ядерну зброю». Інтерв’ю Зеленського британському журналісту Пірсу Моргану. Повний текст

Повномасштабна війна Росії проти України принесла Сполученим Штатам Америки мільярди доходів і безцінний досвід ведення сучасної сухопутної війни. Про це заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю британському ведучому Пірсу Моргану, пояснюючи американцям, чому підтримка Україна важлива для них також і що таке справедливий мир, якого прагне Україна.

Повний текст розмови українського президента з британським журналістом публікує «Главком».

Підтримка Сполучених Штатів для України під час війни стала дуже суперечливим питанням на порядку денному у Штатах. Україна чітко усвідомлює, що її майбутнє залежить від підтримки з боку США та союзників. Президент Трамп заявляє, що він хоче, щоб війна просто завершилася. І він позиціонував себе як кандидат з антивоєнною позицією, який ставить інтереси Америки на перше місце. Це означає, що президент Зеленський веде дві війни. Перша битва його – на полі бою. Тисячі українців гинуть у боротьбі проти загарбницьких російських військ вже майже три роки з початку вторгнення. А друга битва, не менш важлива, – за підтримку громадськості. Відомі американські консерватори назвали президента Зеленського уособленням того, що вони називають підривом американського процвітання, і передвісником ядерної війни. Щоб відповісти на цю критику і поговорити про хід війни і про свою країну, до мене приєднується президент Зеленський. Президенте Зеленський, радий вас знову бачити.

Дуже радий бачити. Дуже дякую Пірс, за цю можливість. Доброго дня.

Востаннє, коли говорив з вами, президенте Зеленський, це було чотири місяці після того, як почалася війна. І ви вже тоді були доволі втомленим. Ви працювали цілодобово, день у день, тиждень у тиждень. І вже зараз майже три роки триває війна. І перш ніж ми перейдемо до конкретних тем війни, як ви особисто, маю на увазі, що ви, напевно, повністю виснажені?

Ні, Путін не дочекається, щоб я був повністю виснажений, і я, як і кожна людина в Україні, ми сьогодні, так само як і тоді, чотири місяці після початку повномасштабного вторгнення, трішки втомлені, але енергії достатньо, щоб боротися за своє існування, за своє життя. По-іншому ніяк. Тому я думаю, що нас обов’язково вистачить, щоб в Україні був сталий, справедливий і чесний мир для всіх нас і для майбутнього.

Як би ви оцінили ситуацію з війною? Як вважаєте, на якому етапі перебуває ця війна?

Непроста ситуація, зрозуміло, хоча з першого дня вторгнення вона ніколи не була дуже простою. Ми в кращому становищі, ніж були на початку війни, але ми в складному положенні через те, що ми боремось не тільки з Путіним, але ми боремось за підтримку нашими союзниками. Я радий, що ми не втратили цю підтримку і ми всі перебуваємо у становищі, коли ми боремось з великою хвилею дезінформації Росії проти України. Великою, напевно, найскладнішою і найбільшою з початку повномасштабної війни. Ми боремось за міцний союз наших союзників в Європі, тому що Росія розхитує деякі держави, навіть деяких наших сусідів. Ми боремось за цей союз. І ми дуже сильно боремось за союз Сполучених Штатів Америки і Європи. Я вважаю, що без цієї міцності перемогти Путіна неможливо або дуже-дуже складно. За ці речі ми боремось. Водночас у нас є такий План стійкості, ми називаємо це. Ми робимо все, щоб збільшити нашу стійкість всередині нашої держави. Боремось за збільшення захисту і кібербезпеки, і нашої енергобезпеки, і продовольчої безпеки, а так само нарощуємо виробництво вітчизняного мілітарі-продукту. Ось приблизно так. Що стосується поля бою, ситуація дуже непроста, вона сильно не змінилась за останні місяці. Ми хочемо позбавити максимально кількісний склад російських окупантів, який в постійному режимі на нас наступає. Ми на кількох напрямках стабілізували ситуацію, на Сході ситуація повністю ще не стабілізована. Ну і маємо останній виклик з північнокорейськими військовими. Приблизно так.

Вчора тут у Британії, у газеті Mail on Sunday вийшла публікація, заснована на статті Іана Данкан Сміта, колишнього лідера Консервативної партії цієї країни. Він розповів, що спілкувався з високопосадовцем з України, який йому сказав, що ви можете програти цю війну за пів року, якщо не отримаєте необхідної підтримки, зокрема, від США. Це правда? Тобто, чи можете ви програти за такий проміжок часу, якщо не отримаєте того, що вам потрібно?

Допомога дуже потрібна. Допомога сьогодні не зупинена. Вона йде так, як і йшла, як, я скажу вам чесно, останній рік або півтора, коли були деякі процеси уповільнені. На жаль, вчасно важливі речі до нас не приходили, але з часом вони все ж таки доходили, що давало можливість підтримувати нашу армію, посилювати наші Збройні Сили, Сили оборони і, безумовно, захищатись від ворога. На сьогодні ситуація така, як вона є. Важливо, що ми стали більше виробляти в Україні. Десь 40% всього на 2025 рік – це вітчизняне виробництво. І це дає не спокій, але моральну більш впевненість, що ми порожніми не будемо. Безумовно, без допомоги Сполучених Штатів або з дуже повільною допомогою ми можемо втрачати наші території. Все так не станеться скоро, як про це говорять або навіть хтось думає, а деякі вороги, я не про британського колегу, у жодному разі не подумайте, деякі вороги, як вони цього хочуть, це так не станеться, ми будемо стояти достатньо міцно. Але, безумовно, якщо внесок в українську обороноздатність і безпеку України, Сполучених Штатів Америки сьогодні сягає 30%, можна уявити, що буде з нами без цих 30%.

Чи правда, що якщо американці під керівництвом президента Трампа припинять підтримувати Україну, ви програєте війну? Чи все настільки просто?

Якщо зупиниться допомога Сполучених Штатів Америки, ось що буде. Я впевнений, що це не тільки зупинка допомоги Сполучених Штатів Америки. Це буде мати вплив на лідерів Європи. Дуже сильний вплив. На лідерів Європи і лідерів, в тому числі, Європейського Союзу. І якщо ця допомога зупиниться, вона точно розхитає цей Союз, про який я сказав, і зменшить допомогу з Європи. І тоді ми будемо залежати не тільки від допомоги Сполучених Штатів, але й від ризику зриву допомоги з країн Європи. А тоді це буде вже не 30% або 35%, це буде як мінімум 60% нашої допомоги. І тому цей ризик втрати нашої території і перемоги Путіна, він, авжеж, буде зростати. І це дуже серйозний ризик. Безумовно, без такої допомоги ми не можемо. Подивіться на нас і подивіться, будь ласка, на Росію. Вони велика країна, але з допомогою наших партнерів ми боремось, я вважаю, гідно. І великої переваги Росії проти нас немає. Тільки через уповільнення процесів підтримки України завжди так ставало. Щось не приходило, чогось не вистачало. І це впливало і на моральний стан, і не тільки на моральний стан нашої армії, і народу України, і цивільних людей, які дуже розраховують на підтримку. Тому зупинка – не дай Боже. Я буду вірити, що президент Трамп не зробить таких кроків, не зупинить підтримку України, тому що це точно вплине на призупинення або обмеження допомоги з Європи. Це високий ризик. У кінці кінців це підтримка Сполучених Штатів не тільки України, це підтримка всій Європі. І якщо Україна не вистоїть, ми про це говорили неодноразово, вони підуть далі, будуть в країнах Балтики, будуть в Польщі, підуть далі обов’язково в Румунію. Багато інших держав, де можна швидко окупувати, кого можна швидко окупувати і де можна дуже швидко дестабілізувати ситуацію.

Президент Трамп заявив кілька днів тому, що, за його оцінками, на основі розвідданих, наданих його людьми, Росія втратила до 600 тис. солдатів, а Україна – 400 тис. солдатів і набагато більше цивільного населення. Чи правильні ці цифри?

Я думаю, так, на сьогодні. Приблизно. Приблизно 300-350 тисяч росіян вбито. Є велика кількість безвісти зниклих. Я не знаю, але ми розраховуємо приблизно на 50-70 тис. безвісти зниклих росіян. Далі. Вони мають десь приблизно ще 600-700 тис. поранених. Це приблизно так. У них один до двох йде смерть до поранених, бо у них польова медицина слабкіше за нашу. І вони не повертають людей, які поранені. Якщо вони загублені на полі бою, вони там залишаються. Я думаю приблизно цифри такі, але я дуже близький до реальності. Що стосується наших цифр, я ще ближче до реальності. Бо ми чітко знаємо, для нас кожна людина, яка загибла або поранена, це дуже важливо. У нас 45 100 загиблих на сьогодні. У нас біля 390 тис. випадків поранення. Тут я уточнюю, тому що випадки поранення – це кількість більша, ніж кількість поранених. Тому що є люди, які двічі були поранені, поверталися на поле бою. Тому випадків поранень – 390 тис., а кількість реальна поранених людей трішки менша. Ось приблизно так. Але у нас є інша проблема, яку ми не знаємо точно. На відміну від загиблих і поранених, є проблематика з цифрами, трьох цифр. Це тисячі людей безвісти зниклих. І це реально тисячі. І тут скільки з них дійсно безвісти зникли, і скільки з них в полоні, ось це я не знаю. Поки що не знаємо. Ми працюємо над цим. І тисячі, реально тисячі людей в полоні. Точна цифра залежить знов таки від тисяч безвісти зниклих. Що з ними? Приблизно така ситуація на сьогодні. І третя цифра, яка нам не зрозуміла, це діти. Ми вважаємо десь 19 500-19 800 депортованих через силу. 19 800 дітей, які були силою вивезені в Росію з тимчасово окупованих територій. Це те, що ми розуміємо. Хоча, скажу вам відверто, ми ще не знаємо, скільки тисяч дітей на окупованих територіях було вбито. І зрозуміло, що ми не знаємо скільки тисяч людей на окупованих територіях цивільних, з правоохоронного сектору, з різних державних установ, які були захоплені, скільки з цих тисяч в полоні або вбито. Тому всі ці цифри дійсно дуже сильно впливають на загальну статистику.

Сьогодні росіяни через речника Кремля Дмитра Пєскова заявили, що вони не можуть обговорювати можливість чотиристоронніх мирних переговорів між вами, Володимиром Путіним, Дональдом Трампом і європейським представником, оскільки вважають вас нелегітимним президентом, бо у вас мали відбутися вибори в травні минулого року, а через те, що ви перебуваєте в умовах воєнного стану, ви не змогли провести ці вибори. Тепер вони намагаються переконати, що це робить вас нелегітимним президентом, який більше не представляє демократичну волю свого народу. Що ви на це скажете?

Я хотів би повернутися трішечки назад до повномасштабного вторгнення передусім. Я дуже хотів навіть зв’язатись по телефону, і це було з Путіним, це було після нашої Нормандської зустрічі кілька разів. Після того, як ми домовились про припинення вогню, а вони це порушували, ми мали кілька дзвінків з Путіним, а потім він зник більше ніж на рік. І він зник на рік, і після чого почалося повномасштабне вторгнення. Весь цей час я намагався, і це можуть прослідкувати ваші колеги і інші, публічно, не публічно. Ви запитайте всіх лідерів, лідерів Європи і США, я звертався до всіх, я дуже хотів поговорити з ним, мати можливість зустрітися на будь-яких умовах, поговорити, без будь-яких умов просто зустрітися і почати діалог щодо закінчення війни, припинення вогню знову. І найголовніше тоді, перед повномасштабним вторгненням, обміну всіх полонених, я хотів повернути наших громадян. Що тоді говорив той самий його прессекретар, і говорив Путін? А про що можна говорити? Нема про що говорити. Ми не розуміємо причин зустрічі. Україна зриває перемир’я, хоча вони постійно обстрілювали. А я дуже хотів, щоб ми зберегли просто свої домовленості. Це з ними не працює. Тобто з ними не працює можливість закінчення війни. Ця можливість тоді не працювала. Вони були впевнені в своїй силі і зрозуміли, що вони завжди хотіли руйнації України. Сьогодні вони шукають інші причини. Тому що вони не готові закінчити війну. Вони не хочуть закінчення цієї війни. Завтра вони будуть говорити, що вони готові до зустрічі напряму з Трампом, що Україна їм не потрібна, бо це війна не Росії з Україною, там просто якась операція, це глобальна війна Росії проти НАТО, а НАТО – це Сполучені Штати. Ми готові говорити тільки зі Сполученими Штатами, але вони будуть просто, все це маячня, шукати причини, як не закінчити цю війну. Тому що бажання Путіна тільки одне, щоб нас не існувало. Зрозуміло, що я їм не підходжу, тому що їм потрібна їх лялькова людинка тут. Їм потрібен їхній чоловік, який буде керувати Україною, а якщо відверто, так воно було до війни, і так воно було раніше, коли в них була друга партія в нашому парламенті, вони керували повністю цією партією, вони впливали на парламент України і робили все, щоб Україна ніколи не обрала європейський шлях, щоб вона завжди була під ковпаком Російської Федерації. Їх бажання – поставити їхню людину. Якщо чесно, вони хочуть, в принципі, зробити те, що вони робили в Чечні, зруйнували повністю її, і повністю це частина сьогодні їх впливу, частина їхніх територій. Вони це робили в Грузії. Спочатку заморожений конфлікт, а потім поставили своїх людей керувати державою. Вони завжди так і йдуть. Вони це зробили за великим рахунком у Білорусі. Просто там є Лукашенко і незалежності у Білорусі немає. Фактично підписаний договір між Росією і Білоруссю про те, що Білорусь віддала свою незалежність Російській Федерації. Ось що відбувається. Йому все одно, хто буде тут президентом. Головне, щоб це була людина, яка проти західних цінностей, проти Заходу, проти Європейського Союзу, яка буде сприймати НАТО як ворога, так як сприймає це Росія. Ну, принаймні, Кремль робить все, щоб їхнє суспільство вважало НАТО нападником. Хоча це, безумовно, оборонний альянс, безпековий оборонний альянс, який ні на кого не наступає. Ось що відбувається. Щодо моєї легітимності, Пірс. Мене обрали 73% мого населення. Наш народ України. 73%. Я, ви знаєте, завжди говорив, я абсолютно відкритий до будь-яких виборів. Так, під час війни не можуть бути вибори, треба змінювати відповідне законодавство, конституцію держави тощо. Є великі виклики, але є людські речі. Є не юридичні, є дуже людські речі. Як наші військові, як вони будуть голосувати? І це питання не від мене, не від пересічного українця, питання від всіх військових, від всіх українців. Як вони можуть в окопах голосувати? Як будуть голосувати всі наші люди на окупованих територіях? Мільйони людей. Яким чином? Невже нам більше не цікаво, що вони думають і кого вони хочуть обрати? Як будуть голосувати 8 млн українців, які перебувають сьогодні за кордоном через цю війну? Безумовно, війна закінчиться, закінчиться гаряча фаза війни і тоді, коли зупиниться військовий стан, військовий стан зупиниться, обов’язково буде оголошено про вибори. Це потрібно, ми захищаємо демократію і це обов’язково потрібно. Але зрозумійте одну річ. Сьогодні всі розуміють, якщо ми зупинимо військовий стан, це те, що хоче Путін, це означатиме, що наша армія в більшості своїй, в більшості своїй, повернеться додому. І це справедливо, якщо немає військового стану, вони повернуться до своїх сімей. І вони повернуться додому. Хто буде нас захищати? Які гарантії безпеки у України? Чому Росія не піде на нас знову з окупацією? Піде. Без гарантій безпеки це неможливо. Піде. Тому потрібні відповіді на це запитання.

Президенте Зеленський, коли я брав у вас інтерв’ю за чотири місяці після початку війни, ви чітко заявили, що не будете готові поступитися жодним сантиметром української землі, ви були рішуче налаштовані перемогти у війні та вірили, що переможете. Безумовно, протягом останніх місяців ви неодноразово давали зрозуміти, що ваша позиція, можливо, змінилася під впливом обставин, і що ви, можливо, готові розглянути мирну угоду, яка передбачала б передачу частини території Росії, хоча й без особливого ентузіазму. Це ваша позиція зараз? Ви визнаєте, що не зможете повернути всю територію України, захоплену Росією?

Сьогодні ми не можемо повернути всі наші території. Безумовно, ми адекватні люди. Ми не можемо покласти мільйони наших людей заради результату, який і так не зрозуміло, чи він буде. Це не сьогодні. І тому на сьогодні ми не можемо ні порушити ту клятву, яку ми давали людям, які віддали своє життя заради нас в цій війні. Ми не можемо порушити Конституцію України. І не можемо визнавати окуповані території Росією, русскими територіями. Так, ми знаємо, що це тимчасово окуповані території, тому вони і тимчасові. І тому юридично, незважаючи на будь-який стан, і що б там Путін не хотів, чи хтось ще за кордоном, юридично ми не визнаємо ці території русскіми. Ніколи. І тут не питання компромісів чи не компромісів. Не може бути компромісів щодо суверенітету держави. Щодо часу – так. На жаль, недостатньо цієї підтримки, яка сьогодні здійснюється нашими партнерами, щоб витиснути Путіна повністю з наших територій. Ми повернемо. Так, нехай це буде комбіновано десь на полі бою, те, що роблять сьогодні наші військові, десь дипломатично, десь з часом, але все одно ми повернемо нашу землю. Бо ми праві і ми не порушували нічого, жодного моменту і в міжнародному праві, і морально в будь-якому випадку. Ми абсолютно праві в цій ситуації, тому все це повернеться. Безумовно, якщо б нам допомогли партнери тиснути на Путіна, якщо б Трамп, і я дуже вірю, що він зробить багато кроків вперед, якщо президент Трамп, якщо прем’єр-міністр Стармер, якщо члени Європейського Союзу, якщо представники Глобального Півдня захочуть, захочуть арабські держави, Китай, Латинська Америка… Якщо вони захочуть тиснути на Путіна, то він все поверне зараз. Але, значить, все з часом. Якщо всі лідери не готові в союзі тиснути на Путіна, значить, ми будемо розраховувати на свої сили, допомогу стратегічних партнерів і на час. І я в цьому впевнений, що справедливість все одно прийде, все одно це станеться. Тому компромісів юридично з територіями точно ніяких не буде. Що стосується іншого, я скажу вам відверто, коли хтось каже про «а на що готова Україна?». Україна готова передусім на закінчення гарячої стадії війни. Ми хочемо миру як ніхто більше у світі, бо війна у нас. Третє, давайте чесно, Путін – вбивця і терорист. І це факт. І давайте чесно, якщо наші союзники вважають, що нам потрібно перейти на дипломатичний шлях. І я вважаю, що ми готові перейти на дипломатичний шлях і що за столом перемовин повинні бути Сполучні Штати Америки, Європа, Україна і Росія, а чи не замало компромісів? Ми будемо говорити з Путіним. Одна розмова з цим вбивцею – це вже компроміс для нього. Чи це не так? І я впевнений, що це компроміс всього цивілізованого світу – розмовляти з цією людиною. Я впевнений в цьому. Ну а далі всім потрібно бути сильними, посилити Україну і не здавати Україну, не здавати інтереси України. Ми наші інтереси здавати не збираємося. Але якщо партнери будуть з нами. Тому, що ніхто не знає, як почнеться ця розмова і як вона закінчиться. Ніхто не знає до кінця. Але ми віримо, що президент Трамп, він хоче успіху в цій ситуації, а успіх – це перемога здорового глузду. І це, безумовно, закінчення гарячої стадії війни. І це безумовні сильні гарантії безпеки для України. Щонайменше, щоб Путін не повернувся з війною знову. Місяць, два, три, пів року, рік. Яка різниця? Ми що, не повинні думати про своїх онуків? А якщо русскі захочуть повернутися через 10-20 років, чи це не ризик, чи це не виклик? Виклик. Такий самий, бо це все одно втрата. І тому ми повинні стабілізувати ситуацію як можна справедливіше і сильніше без ризиків для України, для Європи, для світу.

Президент Трамп, я особисто говорив з ним про ситуацію, і він визнає, що вона дуже складна, і її важко вирішити, але він, безумовно, хоче миру. Якщо ми перейдемо до потенційного мирного чотиристороннього саміту, про який ви говорите, як ви почуватиметеся, сидячи навпроти Володимира Путіна за столом переговорів? Чи вважаєте ви, що зможете це зробити, зважаючи на ваше ставлення до нього?

Якщо це буде єдина конфігурація, в якій ми можемо принести мир громадянам України і не втрачати людей, то, безумовно, ми підемо на конфігурацію зустрічі цих чотирьох сторін. А яка різниця як до нього ставлюсь я? Я все одно до нього добре ставитись не буду. І якщо чесно, я вважаю його ворогом. І якщо чесно, я думаю, він мене також вважає ворогом. Ось і все.

Більшість із тих, хто дивиться на ситуацію з військово-політичної точки зору, вважають, що єдиний можливий варіант, за якого Росія погодиться на будь-яку форму мирних домовленостей і дотримуватиметься режиму припинення вогню, це якщо вона залишить за собою захоплені території. На вашу думку, чи є найбільш вірогідним сценарій, за якого Росія збереже територію, яку вже захопила, але ви отримаєте гарантії захисту, якщо не повне членство в НАТО, яке, припускаю, навряд чи вам нададуть, то достатні гарантії підтримки й безпеки з боку НАТО, щоб ви були впевнені в тому, що Росія не зможе повернутися і напасти на вас знову? Чи вважаєте ви, що це найвірогідніший спосіб завершення гарячої фази війни?

Я дійсно так вважаю, що найшвидший спосіб перейти до дипломатії – це гарантувати Україні сьогодні вступ в НАТО, сильну армію, тобто підтримку армії, тому що НАТО недостатньо. НАТО – дуже важливо, це підтримка людей і впевненість, що завтра ми не на самоті. Навіть якщо щось почнеться, ми не будемо на самоті. Але вважаю, що все одно ми повинні гарантувати і нашу фізичну присутність, не зменшувати нашу армію. А якщо навіть зменшувати, то щоб це було без будь-яких ризиків – професійна армія повинна бути найбільшою в Європі і вона повинна бути в Україні. Це друге. Третє. У нас сьогодні є дуже серйозний важіль. Я так вважаю, що стримуючим фактором буде великий санкційний пакет. І якщо санкції будуть зменшуватись і зніматися з Російської Федерації, я впевнений, що це буде збільшувати ризики повторного вторгнення. І тому я вважаю, що тут треба буде шукати розуміння, як виходити з цієї ситуації. Поки що, щоб говорити про території, які утримує Росія силою, який час це буде, для чого це і… Тому що, якщо чесно – це безглуздя. Є наші міста, які порізані фронтом, просто порізані. Для чого мати частину того чи іншого міста Росії, яка є найбільшою країною в світі, для чого їй ці вбиті міста? І це вбиті міста. Тому, що якщо місто поділене військом, то там не буде цивілізації, не буде економіки, не буде інвестицій, буде багато викликів. І повірте мені, я пам’ятаю, все, що було, як тільки я став президентом: був Мінськ, була контактна лінія і впродовж цієї контактної лінії щоденно помирали люди. Так, не було масових вбивств, я маю на увазі не було таких масових артилерійських ударів, але щоденно щось відбувалося, в будь-якому випадку щоденно. Сім’ї втрачали своїх людей: військових, цивільних. Прилітала артилерія і в школи тощо. Тобто все це дуже і дуже неправильно. І тоді також було відведення військ. Я сьогодні чув від когось: там треба зробити, треба зробити сісфайр, потім зробити відведення військ. Повірте мені, що це Мінськ-3. На Мінськ-3 ми точно не підемо. Це не гарантії безпеки для України. Нам потрібні гарантії, бо гарантії важливі для всіх. Я сказав про НАТО, тому що дійсно, я може повторююся, я нещодавно це сказав. НАТО – це гарантії для нас, що Путін, малоймовірно, піде на нас повторною окупацією. НАТО – це гарантії для країн НАТО, що їх буде посилювати український контингент у розмірі сотень тисяч людей. І це сильна армія НАТО. Для всіх це дуже важливо. НАТО – це гарантія для русских, що Україна з часом, не піде з війною на них, а буде вирішувати всі питання виключно дипломатичним шляхом. Тому я і сказав, що НАТО – це гарантії для всіх. Стабільні і більш дешеві.

Як ви знаєте, президенте Зеленський, позиція Путіна щодо свого народу зводиться до того, що приводом спецоперації, як він її називає, хоча це, очевидно, незаконне вторгнення у вашу країну, була експансія НАТО, і що він не може прийняти прагнення України стати повноправним членом НАТО; з огляду на те, що цим він пояснює свої дії, хоча це й надуманий привід, але, з огляду на те, що він так каже своєму народу, дуже малоймовірно, чи не так, що він погодиться на те, щоб ви зараз стали повноправним членом НАТО, навіть для території, яку він не окупує, тож як ви гадаєте, чи є рівень гарантій, менший за повноправне членство в НАТО, який надасть вам достатню безпеку, щоб укласти угоду?

Передусім, він почав окупацію Криму і Донбасу, а пізніше повномасштабну війну через вісім років після окупації перших. Він почав, коли Україна не була ні членом НАТО, ні членом Європейського Союзу, ні кандидатом в Європейський Союз, не мали запрошення в НАТО. Тобто, безумовно, причини інші… Ми не були членами жодного союзу. Так, ми хотіли цього, бо це безпека для України, ось і все. Але не тільки він, кілька країн у світі не підтримували членства наше в НАТО. І тому він чітко розумів, що Україна не буде найближчими роками в НАТО. Він це розумів. А це говорить про те, що причини наступу інші. Друге. Під час повномасштабної війни і через повномасштабну війну в Україні, Фінляндія змінила підхід до НАТО. Швеція змінила підхід до НАТО. І отримали не тільки запрошення, і гарантії, і вступили, і повноправними членами стали НАТО. Знов-таки, це говорить, що через його окупацію України інші країни стали членами НАТО. І знов-таки ми бачимо, що, і слава Богу, що немає ніякої війни в Фінляндії, Швеції, ми знов-таки бачимо причину, що не через НАТО він робив окупацію України. А навпаки, деякі стали членами НАТО через його намагання окупувати нас. Бо люди бояться, люди вірять гарантіям безпеки саме НАТО. І вони бояться, Фінляндія боїться. У них також великий кордон з Росією. Вони побоялися, що після нас, після України він піде на Фінляндію. І він і хоче піти. Безумовно. І хотів. І тому вони дуже швидко захотіли стати членами НАТО. Ось вам відповідь.

Третя історія. Путін, дивіться, він зрозуміє, що треба закінчувати війну, тоді, коли йому чітко це пояснять. Коли Сполучені Штати, президент Трамп йому скаже: «Якщо ти не припиниш війну, буде з тобою раз, два, три… Україна отримає раз, два, три». Тоді, як коли Китай Путіну скаже: «Досить, достатньо, інакше ми не будемо тебе підтримувати економічно, або не будемо мати з тобою справи між нашими компаніями, банками тощо». Коли будуть дуже чіткі умови, і подивіться, я не говорю про загрозу війни великих країн проти Росії. Ні, їм достатньо продемонструвати політичну волю і економічні кроки. І після цього Путін завершить війну. Він цього дуже боїться. Він боїться, що його економіка повністю впаде. Він боїться швидкого розшарування його суспільства. І якщо це станеться, він не витримає і не втримає Кремль, не втримає свою владу. Ось чого він боїться. І це повинні бути дуже чіткі сигнали.

Тепер, якщо це не НАТО, Пірсе, я просто говорю відверто, ми можемо подивитися, як підтримували Україну впродовж трьох років війни. Які це великі гроші. Як ми весь наш бюджет спрямували виключно на війну, як нам партнери, Сполучені Штати, Європа, інші партнери, військовою допомогою, гуманітарною допомагали нам. Це великі-великі гроші. І якщо не НАТО, нам потрібно буде тримати мільйонну армію. 800 тис., які у нас є, навіть їх не буде достатньо. Чому? Тому що зараз ми бачимо, що вони наступають і нам недостатньо, щоб виштовхнути їх повністю з нашої території. І це говорить про те, що ми повинні будемо фінансувати мільйонну армію. Як мінімум, мільйонну армію – це великі гроші. Розвивати виробництво, більшість нашого бюджету витрачати на укріплення, велику частину нашого бюджету витрачати на ППО, тощо, дрони. У будь-якому випадку це мілітаризація України. Думайте, ми хочемо цього? Ми хочемо мати гарантії безпеки, ми хочемо вкладати в соціалку, ми хочемо гуманітарний аспект. Нам треба відновлювати Україну, нашу історичну спадщину, яка була зруйнована ракетами. Ми хочемо розвивати нашу державу. І це ж не тільки мілітарні технології. Так, це багато різного, багато іншого. Гуманітарка, медицина, культура, спорт тощо. На все це потрібні гроші. Де ми все це будемо брати? Це дуже-дуже складно. І тому я вважаю, що НАТО – найдешевший варіант. А якщо не НАТО, то треба говорити, це велика армія, це великі гроші, це, треба говорити, плюс контингент наших різних партнерів. І це, безумовно, великий ракетний пакет, стримуючий ракет русских, що якщо вони почнуть наступати, ми зможемо використовувати цей пакет далекобійної зброї.

Це дуже цікава відповідь. Маю на увазі, що я зробив висновок, що повноправне членство в НАТО не є для вас вирішальним фактором, іншими словами, якщо може бути пакет підтримки, що передбачає посилення ваших збройних сил, оплату цього, надання вам такого військового захисту, який, на вашу думку, необхідний для стримування Путіна від повторного нападу, то ви не обов’язково розглядатимете повноправне членство в НАТО як вирішальний фактор у будь-якому врегулюванні.

Це просто буде великий ризик, що війна почнеться. Ми просто будемо все наше життя займатися не економікою, а просто готуватись до повторної війни проти Росії. Тобто це буде для нас з такою підтримкою, з такою зброєю не так страшно з одного боку, але буде страшно для всіх інших. Для економіки, для бізнесу. Хто буде вкладати гроші в Україну, якщо всі будуть знати, що ми не члени НАТО і всі будуть знати, що ризик атаки з боку Росії, великої армії, він збільшується. Безумовно, з НАТО він зменшується максимально, але так він буде збільшуватись. І контингент, який може бути присутній у нас, так, це може бути стримуючим фактором Росії. Але все це прекрасно, скажу вам відверто, прекрасно на шляху до НАТО. І навіть якщо в НАТО ми будемо не завтра, то треба розуміти коли. І це також додає підтримки. І в усьому цьому у мене питання. Можна питання? Я хотів би поставити вам. Ви кажете, що Путін пішов на нас з війною, ну, є така думка, через те, що ми збиралися стати членом НАТО. Тоді питання, якщо ми зараз не члени НАТО, і якщо дехто не збирається нас взяти в НАТО, то чому він повністю не виходить з наших територій? Ну погодьтесь, що є логіка, погодьтесь, я правий. Чому, якщо ми не в НАТО, якщо ми не в НАТО, чому він на нашій землі?

Ну, я б сказав, що не варто плутати те, що люди говорять про це, з моєю власною думкою. Пане президенте, дозвольте сказати прямо. Я особисто не вважаю, що це є причиною його вторгнення в Україну. Я думаю, що він просто хотів прибрати до рук Україну, і йому було байдуже, скільки людей він вб’є для цього. Але він каже своєму народу, що робить це для захисту національної безпеки Росії, що він не може допустити вступу України до НАТО, адже це становитиме екзистенційну загрозу для безпеки російського народу. Я з цим не згоден, але саме це він каже своєму народу. І тому, я переходжу до того моменту, коли ви всі сидите за столом і намагаєтеся домовитися про те, як закінчити гарячу фазу війни. Я просто не бачу жодного способу, щоб він дозволив вам, у рамках цього врегулювання, стати повноправним членом НАТО. І тому мені цікаво, що ви зараз окреслюєте потенційний план Б, так би мовити, який передбачає достатні гарантії безпеки, особливо у військовій сфері, які стримуватимуть його від повторного нападу. І я думаю… Чи правильно я розумію вашу позицію?

Якщо НАТО не сьогодні, а в якійсь перспективі в майбутньому, то весь цей шлях, коли ми йдемо в НАТО, або весь цей час, коли ми чекаємо на це, скільки б він не був, він, на жаль, не від нас залежить. Якщо він залежить і цей процес затягнеться на роки або затягнеться на десятиліття, не через нас, а через партнерів, то у нас абсолютно справедливе питання. Що буде нас захищати від цього зла? Весь цей час або весь цей шлях, який пакет підтримки, які ракети? Нам повернуть ядерну зброю? Нехай нам повернуть ядерну зброю. Або нам дадуть пакет далекобійних ракет в такій кількості, що ми можемо зупинити Росію. Я в цьому не впевнений, хоча це би точно допомогло. А з іншого боку, які ракети можуть зупинити ядерні ракети Росії? Це риторичне питання. Тобто тоді давайте так, дайте нам назад ядерну зброю, дайте нам сильні ракетні установки, партнери, допоможіть нам фінансувати мільйонну армію і введіть свій контингент на ті ділянки нашої держави, де ми хочемо максимальної стабільності ситуації і щоб у людей був спокій. Якщо ми про це говоримо, окей. І тут у мене виникає те питання, про яке я вам сказав. Так якщо ми не в НАТО, чому він на нашій землі? Якщо ми не в НАТО і Америка скаже, що ми не готові взяти Україну в НАТО, то нехай Путін вийде повністю з нашої території. Це логічно. І тоді ми будемо говорити про все інше. Фінансові тощо компенсації за всі втрати, які у нас є. Бо логіка повинна бути якась. Він пішов на нас, бо боявся, що ми станемо членами НАТО. Окей, ми не члени НАТО, виходь з нашої землі. Тоді це повинно розглядатись так. Або що ще?

Як ви думаєте, пане президенте, в Україну би вторглися у 2022 році, якби ви не віддали ядерну зброю в 90-х? Якби у вас ще була ядерна зброя, чи це стримало б Путіна від вторгнення?

Так, він би не вторгся ніколи. Він би не вторгся в 2022-му, тому що, я впевнений, він би отримав відповідний сигнал. І це неправильно переходити на ядерну війну, це знищення цього світу. Він би не зміг на це піти, він би боявся свого суспільства. Тому вони розуміли всі ризики. Нашу ядерну зброю обміняли ні на що. Це вплив Росії, домовленість Росії і Сполучених Штатів про те, що Україна віддає ядерну зброю. Може там були іще інші гравці, з ким домовлялись. Але були інші гравці, хто підписував Будапештський меморандум. Але найголовніший вплив зробила Росія і Сполучені Штати Америки. Ми втратили захист, ми втратили свої гарантії безпеки. Це були наші гарантії безпеки. Безумовно, через них вторгся. Їх треба було міняти, якщо і навіть віддавати ядерну зброю, можна було про це говорити, безумовно, була така політика у світі. Але на що? Треба було міняти на НАТО, треба було міняти на натовську зброю. Ми ж навіть натовську зброю, якщо чесно, ми почали отримувати після повномасштабного вторгнення. Реальну зброю. Реальну зброю. Я не говорю про ту невеличку кількість, яка після Криму упродовж всього цього замороженого конфлікту після Мінську. Ми щось отримали, але це нічого. Ми сьогодні… Ми в день витрачаємо більше ніж за вісім років того, що ми могли отримати, ми в день більше витрачаємо. Тому реально натовську зброю, натовський захист і ППО, безумовно, передусім, ми почали отримувати після 2022 року. І якщо чесно, після того, як ми їх змогли зупинити. Просто зупинити. Тому ось і все. У нас не було ніяких гарантій безпеки, окрім ядерної зброї в ті роки. Ніяких.

Ви дали інтерв’ю Associated Press вчора, і там сказали, що дуже велика кількість коштів, яка повинна була надійти в Україну від США, просто не прибула. Це викликало певне нерозуміння, і деякі люди інтерпретували це в різні способи. Я хотів би, щоб ви просто пояснили, що ви власне мали на увазі точно. І щоб ви пояснили тим у Америці, хто вважає, що вони просто відправляють вам безкінечні кошти. Пояснили, як насправді відбувається цей весь процес.

Я готовий пояснити в цифрах. І мені здається, це найголовніше. Я відреагував, я б ніколи не піднімав цю тему. Але я реагую з цифрами на ті закиди, що українці отримали сотні мільярдів від Сполучених Штатів і що багато грошей кудись пропало і десь вони там не зрозуміло де. І я… сотні мільярдів грошей Україна ніколи не отримала. Перше. Україна отримала підтримку всіма інституціями США: Конгресом, Білим домом, – на підтримку мілітарі-пакет за три роки війни на 77 млрд. 77 мільярдів зброєю, не грошима, зброєю прийшли в Україну. Мали прийти в Україну. По факту на сьогодні в Україну прийшло 46 млрд із цього пакету. 46 по факту прийшло. Юридично повинно прийти 77. 15 мільярдів із цих 77 повинні в цьому році зайти зброєю. Ми все чекаємо, те, що я вам сказав, уповільнення процесів тощо. І воно, напевно, прийде, ми не знаємо коли, але воно в процесі. Тобто 77 зброєю повинно було прийти, прийшло 46. Тепер, що стосується інших грошей. В бюджетну підтримку Україна отримала 31,5 млрд. І якщо ви по факту побачите, не на папері, а по факту, ми в бюджет отримали 31,5 млрд підтримки, там важливі речі, енергетика, тощо, багато там речей. Дуже дякую за це. І 46 і 77 ви отримаєте ті самі загалом 77 мільярдів. 46 плюс 31 – це те, що я і сказав. Я ніколи про це не брехав. Це по факту, що є. І як я вам сказав, до тих 46 ще гроші зброєю можуть прийти. Я вам наведу два приклади цікаві, які хтось з США говорив, що це підтримка України. Безумовно, є організації, давали якісь підтримки США, підтримки іншим організаціям в Європі. Наприклад, давали гроші на підтримку, наприклад, українських біженців. Українським біженцям надали за цей час, не пам’ятаю, 5 чи 6 млрд. Це українці, які живуть в Європі, в Сполучених Штатах, тощо, куди вони поїхали. І Європа дуже багато підтримала біженців. Ми дякуємо за те, що українці за кордоном підтримувалися в різних країнах. Різні країни Європи давали цю гуманітарну підтримку. Європейський Союз давав 18-20 млрд. Приймали рішення в перший найскладніший рік війни тощо. Всі ці гроші ніколи не приїжджали в Україну. Ніколи не приходили в Україну. Я завжди говорив, що давайте гроші підтримки біженців в український бюджет і ми з українського бюджету будемо давати біженцям, які за кордоном, щоб не втрачати зв’язок з українцями. Для нас було дуже важливо. Але ніхто цього не хотів. Хотіли давати напряму українцям. Для чого? Щоби ці гроші залишались за кордоном. Я можу зрозуміти, і я вдячний Сполученим Штатам, частку яких вони на це спрямували, ці 5-6 млрд. Але в перший рік війни громадяни України вивезли з України тільки офіційно, тільки в перший рік війни, 35 млрд. 35 мільярдів! І ніхто їх не міг зупинити. Це їх гроші, це їх право, вони вільні. Але вони вивозили не тільки так, переводили рахунки свої за кордон – в Європу, в Сполучні Штати, в інші країни. Так, наша економіка рухнула. І одна з причин було саме це – виведення великого капіталу з України. Я просто вам порівнюю, за три роки війни нашим біженцям Сполучені Штати Америки спрямували за кордон 5-6 мільярдів, а за перший рік українці вивезли 35. І тому я не вважаю, що це підтримка українського бюджету, але це підтримка людей. І ми за це вдячні. Але не можна казати, що ми спрямували сотні мільярдів в Україну. Це не є правдою.

Ось я вам наводжу приклад другий. Дуже цікавий. Частина тих грошей, про які кажуть Сполучені Штати Америки, вона фінансувала виробництво Сполучених Штатів Америки. Так, компанії, які виробляли зброю, безумовно, вони сказали, що вся ця зброя для України і, безумовно, ми за це вдячні, за цю зброю ще раз. Але нам один раз вже порахували цю зброю, коли передали пакет 46 мільярдів. Вони збільшили виробництво в США. Так, нам це допомогло, ми вдячні, але всі ці гроші залишились в США, в конкретних компаніях, на конкретних заводах, в прибутку конкретних людей і в заробітних платах виключно громадян США, які працюють в цих компаніях. Це хороше рішення, але ці гроші не спрямовувались в Україну. І я просто говорю про те, що цифри є цифри. Не можна сказати: «Ми дали Україні сотні мільярдів, де ці гроші?». Бо коли ти будеш говорити, що ми дали Україні сотні мільярдів, де ці гроші, можеш вийти сам на себе. Можеш знайти більшість цих грошей в своїй країні. І це по факту так і буде. Хоча, безумовно, без допомоги Сполучених Штатів і Європи ми б не змогли, ми б не витримали. І це факт, ми за це вдячні. Я просто за те, щоб, якщо ми говоримо про цифри, ми говорили про чіткі цифри.

Один з висновків після інтерв’ю з Associated Press – це те, що багато грошей просто зникли. Ви це мали на увазі чи ви хочете зробити уточнення?

Їх не було в Україні. В Україні було чітко 46 із 77, які зайшли зброєю, 31,5, які зайшли в нашу допомогу бюджету. Безумовно, на шляху, наприклад, тренування американських військових або натовських військових, тренування українських військ, яке відбувалось не на території України, наскільки мені відомо, входило в ці 46 млрд. Тобто ці тренування також розраховувалися в цьому пакеті. Тому де там на шляху витрачені ці гроші, що прийшло, що не прийшло, що не відходило, мені здається, ми повинні бути прозорими, що отримала Україна. Що отримала Україна, наша держава, наша армія, наш бюджет. І за це ми готові відповідати, у нас чіткі цифри. 

А тим, президенте Зеленський, в Америці, хто вважає, що це марна трата грошей… Знаєте, вони вважають, що Америка на першому місці, що це відбувається за тисячі миль від неї, що це не має прямого зв’язку з національними інтересами Америки, і багато хто з консервативних правих в Америці зараз так вважає, що ви їм скажете?

До речі, одна частина цього меседжу виходить, Пірс, із вашого питання, на яке тільки що я дав відповідь. До речі, коли частина грошей виділялась урядом на виробництво Сполучених Штатів, на збільшення виробництва, ми отримували зброю із ваших складів. І ви знаєте, що, безумовно, не вся ця зброя була нова. Ми вдячні були за це. Але багато чого ми відновлювали, ремонтували тощо. Так ось, ви оновили. Сполучені Штати Америки оновили свою армію. Сполучені Штати Америки оновили свою зброю. Тому що нам виділялись пакети, а на ці гроші вироблялась інша зброя. Нова зброя, новітня зброя. Ви знаєте, ми вдячні за Патріот. І ми будемо завжди вдячні. Але ви повинні знати, що вони 70-80-х років виробництва. Це також дуже важливі речі. Мені здається, що і люди в Америці і вони повинні про це знати. Тобто ви отримали, вибачте, я маю на увазі Сполучені Штати, отримали оновлення армії. І це, я думаю, дуже добре. Друге, ви збільшили робочі місця на всіх цих військових заводах і сплати податків. Третє. Ваші компанії, американські компанії, сьогодні мають замовлення на цю зброю. І найвищі ціни на цю зброю за останні 50 років. Тому що такий великий запит через цю війну, через російський наступ. Люди бояться, всі країни Європи мають цей запит. Це великі гроші. Компанії заробили, американські компанії заробили мільярди. Навіть на ліцензуванні. Бо є в Європі представництва американських компаній. І Америка дає ліцензії. І за це отримує гроші. Тобто це мільярдні доходи. І я вважаю, що ця війна це принесла. Безумовно, окрім всього поганого, що вона принесла, передусім нам. То є і таке. Далі. Сполучені Штати Америки отримали від України досвід. Досвід сучасної, великої, сухопутної війни. Американці мають від нас, і європейці, але американці передусім, всю інформацію. І не тільки від розвідок, напряму від військових. Яка ваша зброя, яка американська зброя працює. Яка не працює. Яка є реальністю, і Росія не знайшла ключ до неї.

Далі. Ми побудували таку систему радіоелектронної боротьби проти сучасних дронів Росії. Ми самі виробили таку систему дронів сучасних проти російської техніки, проти їх енергосистеми, і проти їх військових цілей, яких цих дронів таких немає і не було в сучасній американській армії. І всі ці технології були відкриті для Сполучених Штатів Америки. Тобто оновлення армії, оновлення зброї, але й осучаснення. І це факт.

Далі. Ми знищили реальний військовий потенціал Росії. Росія більше не є небезпечним ворогом для Америки. Ми знищили їхній найбільший кадровий досвідчений склад військовий. І давайте чесно, ми знищили своїми життями. Це дуже важлива річ. Далі, американці завдяки Вісбадену, завдяки багатьом іншим речам повністю знають, як сучасна російська армія діє, як вона воює, хто у них воює, хто робить вигляд, що він воює, а хто дійсно професійний на полі бою. Американська армія знає про них все. Хто вони, чим живуть, де живуть, що вміють, чого досягають, що не вміють і ніколи не досягнуть. Все це сьогодні Америка знає. Я вважаю, що це безцінний досвід, абсолютно. Це на мою думку.

І, окрім цього, Америка не відправила своїх дітей вмирати. Україна зупинила Росію. Так, на своїй землі. Зупинила. І Росія не вторглася в жодну з країн НАТО. Що би точно привело до участі у війні американських військових. Американських, британських, французьких, європейських. Ми зберегли життя всім воїнам цих країн, всім дітям їх батьків. Ось що зробила Україна. Так невже після всього цього Україна не заслужила на мир, на гідний мир, і на гарантії безпеки тих країн, яким Україна, чесно, зберегла життя людей?

Одна з найбільших проблем, з якою ви стикаєтеся, полягає в тому, що багато прихильників Дональда Трампа не згодні продовжувати надання підтримки. Цікаво, що Дональд Трамп-молодший перепостив, наприклад, пост в Instagram Сари Пейлін, колишньої кандидатки в президенти, яка написала: «Точка зору: за 38 днів ви втратите допомогу», маючи на увазі, що в момент інавгурації Дональда Трампа підтримка з боку Сполучених Штатів буде припинена. Це спровокувало шквал спекуляцій про те, що вас не запросили, хоча ви хотіли бути на інавгурації. Чи можете ви це прояснити?

Люди, серед тих, хто підтримує відповідні меседжі або перепощує… Я не про всіх, а саме те коло людей, які близькі до президента Трампа, діють абсолютно безвідповідально. Припинення допомоги Україні призведе або може призвести, висока вірогідність, до перемоги Путіна. І це втягнення Сполучених Штатів Америки і всієї Європи у Третю світову війну. Тому це абсолютно безвідповідально.

Я не хочу характеризувати пости, або перепощування, або меседжі щодо підтримки, або сперечання. Мене це не цікавить. Він, а саме Дональд Трамп – президент США. І відповідальність буде на ньому. І я – президент України. І тому відповідальність є на мені. І не важливо, хто щось у вуха нам говорить, каже тощо. Головне, подивитися трішечки вперед і подумати, а чим все це закінчиться для моєї країни, для мого народу, для моєї сім’ї, для всіх нас. І я думаю, я дуже вірю, що президент Трамп, коли ставить собі ці запитання, знаходить відповідь, що Україну треба підтримувати.

Кого ми вбили? Була одна людина, її прізвище Медведчук. Ця людина сьогодні перебуває в Москві. Медведчук – він був лідером другої партії після нашої партії, а у нього була друга партія в парламенті. Ця партія – вона і є тією партією, якою керував Путін. Через Медведчука. Медведчук є кумом Путіна. Як хрещений батько. Хрещений батько дітей. Тобто і це їхня рідня. Вони рідня між собою. Медведчук завжди був проти України, нашої незалежності, проти Європейського Союзу, проти Європи, безумовно, проти НАТО, проти всього цього. І всі російські наративи, які йшли від Путіна, йшли через Медведчука. Вони роками робили все, щоб ми були енергетично залежними від російського газу, нафти. Вони заробляли на російському газі, на російській нафті. І це була така партія, яка була проросійська партія в українському парламенті. Коли почалась війна, Путін свій ультиматум давав через цю партію нам всім, і мені, безумовно, і всім. І коли почалась війна, Медведчук і його колеги вимагали, щоб Україну віддали ми Путіну. І це був їх план – поставити Медведчука керувати Україною. Щоб це було те саме, що в Білорусі. Те саме, що в Чечні, те саме, що всюди, куди вони приходять. Щоб ми побігли, щоб я поїхав, щоб я побіг за кордон в іншу країну тощо. Вони дуже цього хотіли. Але так не сталося. Україна відстояла свою незалежність. Ось що відбулося. А потім Медведчук, ця людина, ніхто його не вбивав. Його було заарештовано Службою безпеки України. І з часом ми його обміняли на 200 українських воїнів. Ось що відбулося. Я не знаю, про що він каже, про яких опонентів моїх. Всі мої опоненти – це опозиція. Вся опозиція, яка була, коли я став президентом, опозиція – вона вся сьогодні є в українському парламенті. І навіть ця партія, яка була Медведчука, якого ми обміняли, ці депутати зараз також в парламенті. Мені здається, що цій людині, цьому журналісту – не пам’ятаю, як його прізвище, вибачте. Такер його імʼя? Мені здається, що йому треба глибше зрозуміти, що відбувається  в Україні. Припинити працювати на Путіна і цілувати його в ж*пу, якщо чесно. Мені здається, це дуже важливо, щоб людина була передусім  просто людиною, незалежно від того, в якій державі вона живе. Вона повинна зрозуміти: коли він так просто розкидає (звинувачення), просто сидить, говорить, розмовляє, він хоч раз в житті в своєму втрачав людей, близьких, рідних? Я бажаю його сім’ї, я не знаю, яка в нього сім’я, миру, спокою, щоб не було втрат. Але треба мати свою думку і свій погляд, і розуміти, що він, напевно, має вплив на велику кількість людей і дезінформує, просто їх дезінформує.

Поки ми говоримо, президенте Зеленський, у Москві сталося вбивство, вибух, який вважається замахом на вбивство. Це людина, яку українські спецслужби звинувачують в організації вбивств у Києві. Як повідомили сьогодні російські державні інформаційні агентства, Армен Саркісян був спочатку поранений, але згодом помер. Він був керівником батальйону «Арбат», проросійського воєнізованого угрупування, що діє на сході України, і росіяни кажуть людям, що вони вважають, що це було вбивство з боку України. Чи можете ви це підтвердити?

Я не можу сказати ні про які замовні вбивства. Я знаю, що СБУ знищувала одну людину, яка стоїть за вбивствами українців на Сході нашої держави, за вбивствами українців на Майдані під час Революції Гідності. І я знаю, що СБУ давала вже офіційне повідомлення, мені здається, з приводу цього. Я не знаю цю людину, як її звуть тощо. Тут мені складно сказати, це той самий кейс чи ні. Я просто не впевнений, що щось сталося за час нашої розмови. Якщо це те, що сталося раніше, то я знаю, що у них була відповідна справедлива ціль – людина, яка є кілером, вбивцею і замовним вбивцею. Я знаю, що була ліквідація такої людини Службою безпеки України, так. Я не впевнений, що це та людина. Ви просто сказали ім’я, прізвище. Мені це ні про що не говорить.

Гадаю, ми говоримо про одну й ту саму людину. Поки ми розмовляли, з’явилося більше інформації, тож ви, здається, підтвердили це.

Українці не займаються ніякими замовними вбивствами, це передусім. У нас Служба безпеки України тобто може ліквідувати тільки тих вбивць, які катували громадян України. Якщо у них є відповідна кримінальна справа, якщо є відповідні докази і якщо це є їх справедливою законною ціллю – тоді це робить конкретно Служба безпеки України. Я думаю, що треба подивитись на офіційне повідомлення і там знайти відповідь.

«Вибачте, але у нас 11 вересня три роки відбувається»

Ми говорили раніше про ядерну зброю і про те, чому ви вважаєте, що якби у вас була ядерна зброя, це зупинило б вторгнення Путіна, і ви хотіли б мати її зараз, якщо це буде частиною гарантій безпеки, і багато хто погодиться з вами. Я думаю, що це, мабуть, те, що вам потрібно. Один з тих, хто не погодився з вами і, безумовно, не погодиться з цим, – Джо Роган, одна з найбільших зірок подкастів, як ви знаєте, у світі. І коли ви запустили балістичні ракети по Росії, він відреагував дуже гнівно. Дозвольте мені включити вам кліп:

– …Не відчуваю себе в безпеці, тому що прямо зараз вони запускають ракети по Росії. Як ти дозволяєш це робити, коли вже йдеш з посту [президента]? Люди більше не хочуть, щоб ти там був. Повинна бути якась пауза для значних дій, які потенційно можуть розпочати Третю світову війну. Можливо, це було б суттєвою річчю, якої ми хотіли б уникнути від вмираючої форми президента? Це… все це божевілля.

– Слухай, я не розуміюся на політиці.

– Зеленський каже, що Путін наляканий.

– Знаєш, з ким він розмовляє?

– Пішов ти! Пішли ви, люди! Ви, ось-ось почнете Третю світову війну!

Що мені здалося дивним у цьому, президенте Зеленський, так це те, що… Джо Роган, яким я дуже захоплююся, вважаю його блискучим інтерв’юером, але він, здається, був абсолютно розлючений тим, що ви запустите ракети по Росії, тому що це може спричинити Третю світову війну, але він, здається, не врахував, що Росія запускає ракети по Україні вже майже три роки. Я не можу зрозуміти різницю.

Я думаю, що при всій повазі к хлопцям – Джо Роґану, його гостю, розумієте, у мене просто таке відчуття, що коли війна далеко від когось, ми філософствуємо на ту чи іншу тему щодо війни і глибоко не розуміємо весь біль. Але коли ми це перекладаємо на свій досвід, на своє життя, ми, напевно, знаходимо більш правильніші відповіді і висновки. 11 вересня був терористичний акт на США – вбито було велику кількість людей, тисячі, абсолютно. Що повинні були зробити американці? Залишити це безкарно? Або завдати удари по терористах? Вони завдали удари по терористах і правильно зробили. Тому що вони поставили їх на місце – знищили терористів, знищили замовників, продовжували шукати десятиліттями і знищували цих терористів. Це що лють Сполучених Штатів? Лють? Ні, це справедлива ціль Сполучених Штатів – зупинити терористів. Інакше,  якщо ви їх не зупиняєте, вони знову до вас прийдуть. Ось вам і відповідь.  Україна завдавала удари по території Курської області, куди Росія привезла північнокорейських вбивць – 12 тис. північнокорейців. Вона їх просто навчала, тренувала, щоб вбивати нас. І вони прийшли нас вбивати. Чотири тисячі ми знищили. Ми просили дати далекобійну зброю, щоб ці тисячі до нас не дійшли. Не дійшли. Але вибачте, я не порівнюю з 11 вересня, але у нас 11 вересня, вибачте, три роки відбувається. І ми звертаємось до американців, до наших партнерів: «Дайте нам далекобійну зброю знищити військові цілі – терористів з іншої країни, які приходять на нашу землю і знищують нас. Знищують і на відстані, і на території нашої держави. І з літаків бомблять ракетами, і по школах, і по лікарнях, і по всіх бізнес-центрах, вибачте. Повсюди вони нас б’ють». Ось що таке ракетний удар. Північнокорейці, які підписали угоду з руськими, іранці, які підписали угоду з Путіним. Скажіть мені, будь ласка, якщо завтра на кордоні США буде стояти Іран, якщо буде стояти військовий північнокорейський, і ви будете знати, США будуть знати, що завтра вони будуть вас атакувати, чи ви їх знищите, чи ні? Чи ви будете стояти і чекати, і казати: «Окей. Продовжуйте. А ми нічого не будемо робити», бо є великий ризик Третьої світової війни. Третя світова війна є сьогодні в голові Путіна, Північної Кореї, Ірану, і таких, як вони, послідовників, і їх послідовників. Ось у кого в голові. Тому і треба це зупиняти. І мені здається, що Роґан мене зрозуміє.

Сьогодні вранці англійська газета Sun повідомила, що 18-річний британський підліток на ім’я Джеймс Вілтон вилетів з Манчестера минулого року, коли йому було лише 17 років, щоб приєднатися до боротьби з російським вторгненням. Незважаючи на те, що він не мав військового досвіду, його сім’я сказала, що він просто відчував, що повинен приїхати і допомогти вам і вашому народу. І, на превеликий жаль, він загинув від вибуху за кілька хвилин після початку своєї першої місії. Це був вибух безпілотника. Його друг, який був з ним, вижив. Мені хотілося б знати, чи не могли б ви передати якесь послання родині цього бідолашного хлопця, враховуючи те, що він досить мужньо поїхав і намагався допомогти вам.

Ви знаєте… Мої щирі співчуття передусім. І щирі співчуття рідним, близьким. Ваш хлопець віддав своє життя, найдорожче, що в нього було. Мені дуже жаль. Але я хочу, щоб ви знали, що ми високо це цінуємо. Ми пишаємось такими воїнами. На жаль, він віддав своє життя. Він серед героїв, українців і інших. Він для нас – наш. І авжеж, ми ніколи цього не забудемо. Я вдячний, що сьогодні звучить таке запитання. Тому що, якщо є запитання – є нагадування про героїзм таких людей. І звідки б він не був, а він точно в наших серцях – українців, британців, всього світу. Це героїчна постать. Важливо про це говорити. Тоді це залишається в пам’яті, безумовно, рідних, близьких передусім. Але найголовніше – пам’яті тих, хто навіть не знав цього хлопця. І зараз всі ми його знаємо. Ми всі про нього говоримо з великою честю. Але і з болем. Дякуємо за те, що виховували такого героя.

Дякую за ваші теплі слова. Я впевнений, що це багато означатиме для його родини. Насамкінець, пане президенте, як я вже казав, я брав у Вас інтерв’ю через чотири місяці після початку війни. Я приїхав до Києва, я сидів з вами і вашою дружиною, і ми мали дуже глибоке інтерв’ю, яке залишилось у мене в пам’яті до цього дня. І коли я повернувся до Англії, я сказав, що ви були для мене героєм, тому що ви залишилися в ті перші дні, коли багато лідерів втекли б і зникли. Але ви просто випустили відео, в якому сказали: «Я залишаюся зі своїм народом». Такер Карлсон намагався висміяти мене за це, намагався глузувати з мене за те, що я так ставлюся до вас, але я ніколи не змінював своєї думки. Я вважаю вас героїчною постаттю в цій війні. Я думаю, що ви блискуче очолюєте свій народ. Сподіваюся, що вам вдасться досягти миру так, як ви цього прагнете, і що це кровопролиття нарешті припиниться. І ми обидва добре знаємо президента Трампа. І мені цікаво, чи хотіли б ви завершити нашу розмову якимось останнім зверненням, адже я впевнений, що він перегляне це інтерв’ю. Чи є у вас останнє послання для Дональда Трампа, який зрештою…, як я підозрюю, буде тією людиною, від якої значною мірою залежатиме, як усе це вирішиться?

Це обов’язково буде на плечах українців, і це обов’язково буде на плечах президента Трампа. І я знаю, у нього багато внутрішніх питань, але так випало історично – нам треба закінчити війну в його час. І дуже потрібно. Знаєте, є дні, коли є можливість зберегти людей по максимуму. Але є, коли десятки людей щоденно гинуть. І в більшості своїй в час цієї війни – всі дні такі. У більшості своїй. Іноді є успіх, і мало втрат, але десятки людей щоденно. Я думаю, що дуже важливо, щоб ми не втрачали ці дні, бо щоденно вони не зменшуються, ці втрати. Щоденно вони збільшуються. Я думаю, що важливо нам не затягувати і робити все, щоб підготувати бачення спільне, план зрозумілий, простий, якщо може бути простий, безумовно, закінчення війни не може бути простим. Але максимально сконцентруватись на тому, щоб війна закінчилась без можливості її повернення. Те, що люди стільки вистояли, я думаю, що нам буде дуже складно, якщо війна повернеться, знову вистояти. Я думаю, нам буде дуже складно. І мені здається, це найголовніше, чому я завжди підкреслюю: такі гарантії безпеки, щоб ця людина ніколи не повернулася. Я просто не хочу такого ще одного виклику українцям. Не треба вже долі перевіряти їх міцність, нашу міцність. Мені здається, що достатньо. І тому ми заслуговуємо на справедливий мир. І сьогодні терміни цих домовленостей, сила цих домовленостей залежить від президента Трампа. І від нас, від нашого діалогу, і тиску на Путіна. Я думаю, чим скоріше ми це зробимо, тим щасливіше будуть люди. Всюди.

Президенте Зеленський, було дуже приємно знову поговорити з вами і побачити вас знову. Продовжуйте боротися за себе, свій народ, свою країну. Мої найкращі побажання вашій дружині, першій леді. Я брав у неї інтерв’ю минулого року; було дуже приємно побачити її знову. Я впевнений, що це був період неймовірного стресу і жаху для всіх вас, як і для всіх українців, але я бажаю вам всього найкращого. Дякую вам.

Дякую дуже. Приїжджайте. Ви завжди бажаний гість. You are very welcome.